Якщо уважно понаблюдать і навчитися усвідомлено сприймати, як люди спілкуються один з одним у просторі, що їх оточує, можна зробити дивні відкриття.

На сьогоднішній день наука, у тому числі й кинесика, нагромадила досить багато різноманітних фактів, які вказують на те, що дії дистанцирования є наслідком деяких людських інстинктів (або що дистанцирование “регулюється” якщо й не інстинктивно, те щонайменше на глибоко несвідомому рівні). Кинесики охоче говорять про “неписані” закони, які визначають наше почуття дистанції. Якщо все-таки вірні нові дані генної біології, антропології й нейрологии, то ці закони цілком чітко записані усередині ДНК у вигляді генетичного коду.

Як відомо, далеко не кожної людини ми підпускаємо близько до себе. Щоб можна було говорити про дистанцію, що залежно від обставин відокремлює нас від іншого, потрібно підрозділити навколишнє нас простір на чотири зони - інтимну, особисту, соціальну й відкриту (по Халлу).