Тепер ми перейдемо до дуже важливої складової частини книги - вправам; їхнє головне завдання - допомогти усвідомленому розумінню сигналів тіла. Незважаючи на свою цінність, інтуїтивне сприйняття не завжди вірогідно й, що головне, його результатами складно скористатися для усвідомлених дій. А свідомість вимагає словесного опису (вербалізації). Наприклад, вам здається, що колега, що пригощає вас шоколадом, якось дивно поводиться - начебто б щиро пропонує поласувати, але в той же час його рука мимоволі підсуває шоколад ближче до себе. Однак коштує нам це усвідомити, обізвати його про себе “жмикрутом”, і все встає на свої місця - ми повністю зрозуміли ситуацію. Особливо важливо вербализовать подібні немовні сигнали, хоча виходить це далеко не завжди - є такі сигнали, вербалізація яких взагалі неможлива. Тому антропологи й кинесики використовують власну, символічну мову для позначення цих невербальних сигналів (див. приклад у главі 8). Ми вважаємо це неприйнятним.

Перетворення сигналів у нашу словесну мову все-таки необхідно, тому що без такого опису неможливий свідомий аналіз. “Читання” мови тіла без знання прийнятих у ньому символів буде мати такий же результат, як і читання музичної партитури без знання музичної грамоти.

А тому пропонуємо вам наступні завдання, причому варто виконувати кожне доти, поки ви не навчитеся його робити швидко й без утруднень. Зрештою, і тут справедливо стародавнє правило: або вправа виходить легко й швидко, так що його можна й не робити до кінця, або ж воно дається із працею, тоді його необхідно повторювати. Особливо якщо ціль - навчитися використовувати знання на практиці!

Завдання

Давайте розглянемо яку-небудь картинку, на якій зображена людина. Можна взяти фотографію із сімейного альбому або малюнки, у тому числі й з журналів, книг, рекламних проспектів і т.п.

Опишіть словами загальну ситуацію, що ви бачите на картинці (у термінах сигналів тіла). Наприклад: “Чоловік поклав свою руку на плече жінки. Вона сміється. Ребенок коштує осторонь і дивиться на обох”.

Дотепер всі поки легко. Задамо питання посложнее: Як дивиться ребенок? Чи почуває він себе самотнім, залишеним без уваги, кинутим або він задоволений тим, що чоловік і жінка мирно коштують поруч? Звичайно, у цьому випадку мова йде про інтерпретації, правильність якої не може бути перевірена за допомогою контрольних питань; але спочатку ви повинні поупражняться тільки у вербалізації своїх спостережень. Контролем ми займемося тоді, коли навчимося не тільки почувати, але й думати про те, що відчули, тому що високий ступінь точності інтерпретації, пояснення, здогаду за допомогою звичайної інтуїції недосяжний. Щоб її домогтися, потрібно багато вправлятися.

Найкраще проводити ці вправи вдвох або в групі. Часто з боку видніше те, що ви самі упустили.

До того ж під вербалізацією ми розуміємо точне схоплювання суті, виражене в слові. Тому голосне висловлення вголос краще, ніж невизначене внутрішнє почуття.Не рекомендую переходити до наступної вправи доти, поки ви не виконаєте попередню вправу два-три рази (зрозуміло, з різними картинками).

Завдання

Суть цієї вправи аналогічна попередній; різниця лише в тім, що цього разу необхідно описати ситуацію з реального життя (наприклад, сценку у вуличному кафі, у залі чекання залізничного вокзалу, на автобусній зупинці, в аеропорті й т.п.) або щось, що відбувається на телеекрані (наприклад, який-небудь телевізійний “круглий стіл” або художній фільм).

При цьому ви повною мірою відчуєте, що виконувати це завдання буде досить складно, якщо ви не освоїте належною мірою навички попередньої вправи.