Якщо ми зрівняємо сосну, що росте в долині, із сосною, що зміцнилася на вершині гори, ми побачимо, що вони ростуть по-різному. Це дерева того самого виду, але їхні життєві стилі різні. Стиль життя дерева - це його індивідуальність, що виражається й формується в певному оточенні.

Розпізнається ж стиль тоді, коли ми бачимо, що внаслідок оточення він не збігається з нашими очікуваннями й розуміємо при цьому, що в кожного дерева є своя модель життєвого поводження, а не просто одні механічні реакції на оточення.

В основному, це справедливо й для людини. Перед нами життєвий стиль у певних умовах, що оточують його, і нашим завданням є ретельно проаналізувати його зв'язок з обставинами, адже зі змінами в оточенні міняється й свідомість. Поки людина перебуває в сприятливій ситуації, ми не можемо укласти про його стиль життя з усією визначеністю.

Однак у нових ситуаціях, коли людин стикається із труднощами, стиль життя вимальовується ясно й чітко. Тільки досвідчений психолог може з великою часткою ймовірності визначити стиль життя людини, якщо той перебуває в сприятливих умовах, коли ж суб'єкт попадає в несприятливе й навіть важке положення, його життєвий стиль стає очевидний кожному.

Життя рідко схоже на гру, і чого-чого, а труднощів у ній вистачає.

Людина раз у раз виявляється перед перешкодою, і саме в таких ситуаціях ми й повинні вивчати його, відзначати його різноманітні рухи й визначати його відмітні якості. Як ми вже говорили раніше, життєвий стиль - це єдність, вона сформувався в процесі подолання труднощів, пережитих у дитинстві, і ґрунтується на прагненні до мети.

Але наші інтереси стосуються не стільки минулого, скільки майбутнього людей, розуміти яке можна тільки розуміючи їхній стиль життя. Навіть якщо ми розуміємо їхні інстинкти, стимули, потяги й так далі, ми не маємо сил пророчити, що повинне відбутися. Деякі психологи намагаються робити висновки, досліджуючи інстинкти, потяги або травми, але при ближчому розгляді можна виявити, що всі ці елементи припускають певний стиль життя. І тому, що б не служило стимулом поводження людини, вона є стимулом тільки до збереження й фіксації стилю життя.

Яким же образом поняття стилю життя пов'язане з тим, що ми розглянули в попередніх главах? Ми бачили, як у людей з ослабленими органами або фізичними недугами при зіткненні із труднощами життя із внутрішньої непевності розвивається почуття або комплекс неповноцінності. Але оскільки це почуття незабаром стає нестерпним, воно спонукає до яких-небудь дій. У результаті в людини з'являється мета. В індивідуальній психології такий завзятий рух до мети давно вже позначено поняттям "життєвий план". Але тому що ця назва часто приводила до помилкового розуміння, зараз воно називається "життєвим стилем".

Те, що людині властиво мати стиль життя, дає можливість пророкувати його майбутнє, при цьому ми ґрунтуємося на бесідах з ним і його відповідями на питання. Це схоже на перегляд п'ятого акту п'єси, у якому розкриваються всі таємниці. Те, що ми знаємо фази, труднощі й питання життя, дає нам можливість робити такого роду пророкування. Таким чином, з досвіду й знання декількох фактів ми можемо сказати, як надалі зложиться життя дітей, які постійно шукають самоти, завжди потребують підтримки, дітей розпещених, котрих у будь-якій ситуації переслідує почуття непевності. Що відбувається з людиною, чия мета полягає в тім, щоб знаходити підтримку в інших? Не в силах перебороти коливань він зупиняється на полпути або уникає рішення життєвих проблем. Всі ці коливання, зупинки й виверти нам добре відомі, тому що нам доводилося спостерігати всі ці речі тисячу разів. Ми знаємо, що він не хоче діяти самостійно й чекає, щоб про нього піклувалися. Він хоче залишитися осторонь від серйозних життєвих проблем, і займає себе марними речами, замість того, щоб перейти до справи. Його почуття спільності нерозвинене, у результаті чого ми можемо одержати проблемного ребенка, невротика, злочинця або самогубця Розуміння всіх цих речей тепер стало набагато більше глибоким, чим раніше.

Так, ми розуміємо, що при дослідженні життєвого стилю людини можливо використовувати нормальний життєвий стиль як основу, міри.

Приклад добре соціально адаптованої людини служить нам як свій рід стандарту, норми й міри для індивідуальних варіацій цієї норми.