Спілкування жінки й чоловіка

Не жартуй з жінкою. Ці жарти дурні й недоречні

К. Прутків

Потреба в спілкуванні

Уже маленькі дівчинки набагато моторніше хлопчиків у своїй мові. З роками ця перевага зберігається.

Середній обсяг спілкування в жінок більш ніж у півтора разу перевершує обсяг спілкування чоловіків.

Спілкування на роботі

Потреба в спілкуванні багатьох жінок так велика, що якщо протягом робочого дня жінці не вдається "побалакати", те це негативно позначається на їхньому настрої, продуктивності і якості праці. На деяких "жіночих" підприємствах були уведені перерви на 5-10 хвилин для комунікацій. На інші - столи робітниць переставили так, щоб вони могли розмовляти, не відволікаючись від роботи. Ці міри виявилися економічно доцільними.

Конфлікти

Різна потреба чоловіка й жінки в спілкуванні служить джерелом численних конфліктів у родинах. У більшості випадків чоловік протягом робочого дня цілком задовольняє свою потребу в спілкуванні.

Дружина ж далеко не завжди, тому що потреба її значно більше. Тому вона сподівається заповнити дефіцит спілкування будинку.

Але не отут-те був. Чоловік мовчить, на питання - буркне щось у відповідь. Розповідати йому - не слухає, а те й іде до телевізора.

Дружина, звичайно, - в образу: "Ти із мною й поговорити не хочеш, і уваги на мене не обертаєш" і т.п. і т.п.

А справа тут просто в незнанні психології один одного. Звідси й побажання чоловікам і дружинам: іти назустріч один одному в питанні про "норму" спілкування.

Мети

Для жінок важливий процес спілкування, для чоловіків - результат.

Чоловіки краще спілкуються, коли знають мету розмови. Початок "Давай поговоримо" підходить для розмови подруг, але не для розмови із чоловіком.

Говорити із чоловіком потрібно не натяками, а прямо про те, що ви хочете.

Там, де чоловік воліє змусити й купити, жінка прагне зачарувати або розташувати до себе співрозмовника.

Про що говорять

Слабість багатьох жінок - посудачить про будинок, обнови, а те й пересуди. Чоловіка більше говорять про роботу, політика й спорт.

Чоловіка більше люблять говорити про свої успіхи, а жінки - про свої невдачі.

Міркування

Чоловік воліє міркувати мовчачи, висловлює лише остаточний результат.

Жінка думає вголос, що сприймається чоловіком як балаканина. Типове чоловіче питання (не завжди, щоправда, що задається вголос): "Коли вона думає, якщо увесь час говорить? "

Свої почуття чоловіка виражають складніше, ніж жінки.

Перебивання співрозмовника

Жінка рідше, ніж чоловік, перебиває співрозмовника, вона краще бачить співрозмовника й розуміє його почуття.

Перебивши, жінка вертається потім до того моменту розмови, що тоді обговорювався.

Чоловік перебиває жінку в 2 рази частіше, ніж та його.

Слухання

Жінка слухає уважно набагато довше, ніж чоловік.

Чоловік у середньому слухає жінку уважно всього лише 10-15 секунд, після чого схильний дати відповідь, не уточнюючи інформації.

Міміка

При розмові жінки частіше чоловіків посміхаються й дивляться в очі. Чоловіка, розмовляючи, часто дивляться убік.

Заїкаються жінки дуже й дуже рідко.

З порівняння результатів, отриманих при оцінці вираження чоловічих і жіночих осіб, треба, що по міміці більшість емоцій (страх, відраза, радість, гнів, подив) більш точно розпізнається в жінок.

Наприклад, подив - в 96%, страх - в 85% жінок. Тільки горі розпізнається краще на особах чоловіків (58% проти 50% у жінок).

Хто кого обдурить?

Жінка завжди може обдурити чоловіка. Але лише деяким чоловікам вдається обманювати жінку. Ті, хто самовпевнене думає інакше, можуть не зваблюватися: з того, що жінка не ловить на брехню, ще не треба, що її вдалося провести: просто вона не хоче заганяти в кут чоловіка, боячись розриву з ним.

А. Моруа належить наступне спостереження: "Чоловіка брешуть ненатурально. Жінки, які роблять це з разючою майстерністю, миттєво виявляють у них найменший відтінок неправди. У тоні, яким говорить винуватий чоловік, є навмисна невимушеність і нотки надмірної природності по-зрадницькому видають..."

Невербальні сигнали

Причина високої чутливості жінки до приховуваного підтексту - в уродженому вмінні зауважувати й розшифровувати (так звані) невербальні сигнали: пози, жести, телодвижения, чинені в момент мови. Вони виробляються підсвідомо й видають стан мовця.

Докладно зі значенням багатьох жестів можна познайомитися по книгах А. Пиза, Ниренберга й Калеро, а також, нашим книгам "Як управляти..." і "Психологія й етика ділового контакту", наведеним у списку літератури.

Завдяки всьому вищесказаному, жінки в переговорах більше щасливі, ніж чоловіка.

Компліменти

Прийнято говорити жінкам компліменти, тому що вони в цьому вкрай бідують ("жінки люблять вухами"). Але чоловіка реагують на компліменти на їх адресу не менш доброзичливо, чим жінки, тільки зовнішні прояви в них скупіше. Не розпещені компліментами люди (і чоловіка й жінки) приймають прихильно й лестощі, хоча жінки в цілому більше причепливі до якості компліменту.

Знавці жінок затверджують, що таке банальне твердження чоловіка в суперечці з жінкою, як "ти - мій найдорожчий скарб", є самим непереборним аргументом, що умиротворяє жінку.

Критичність

Жінки значно більше самокритичні щодо своєї ролі в суспільстві, ніж чоловіка. Але вони ж більше схильні до утворення стереотипів поводження й на превелику силу визнають, що його можна вдосконалити.

Жінки критичнее ставляться до своєї зовнішності, чим чоловіка до своїх здатностей. Чоловіки більш критично ставляться до співрозмовників, ніж жінки.

Стислість

Чоловіча мова більше коротка, чим жіноча, оскільки чоловік більше категоричний у судженнях. У жіночій мові багато невизначеності, у ній одночасно незримо присутні й "так", і "ні", і "може бути". А це вимагає більшого часу для викладу.

Невизначеність створюється за рахунок умовних нахилень, яких жінка вживає в 2 рази більше, ніж чоловік. В 5 разів більше в неї обмежувальних виражень (типу "якщо буде потреба").

Жінки в 3 рази частіше задають питання й говорять "чи не так?", "так?", "немає?", "правда?". И вибачаються набагато частіше чоловіків.

Тональність

Жінки надають великого значення тональності розмови, болісно реагуючи на жорсткість тону. Чоловіка ж категоричний тон, якщо він доречний, сприймають, як правило, без яких-небудь негативних емоцій.