Ці явища "докучання" один одному бувають не тільки в подружжя, але у всіх постійно, що спілкуються людей: у товаришів, друзів, співробітників. Тільки в них це сутужніше помітити: їх не зв'язує спільне перебування, вони не завжди зобов'язані бути один з одним. І як тільки в них наступає період взаємного пересичення один одним, вони автоматично, не віддаючи собі звіту в цьому, відходять друг від друга, займаються кожний своєю справою, своїми проблемами. Процес цей - відпочинку друг від друга, проходить непомітно й безболісно. Але якщо їх поставити в умови змушеного тривалого постійного спільного перебування - це легко виявиться...

Ока би не бачили...

Коли виникають напруги у відносинах один з одним, а конфлікт не розряджається (наприклад, люди добре виховані, сдержанни), у подружжя з'являється прагнення до самоти - будь-якими способами. Наприклад, чомусь хочеться лягти особою до стіни, сидіти, уткнувшись у книгу, газету - як завгодно, аби тільки не зустрічатися поглядом з ним (з нею), не відповідати на питання, не спілкуватися. Це може лякати молодого подружжя, та й не дуже молодим це здається дивним, але прагнення це цілком природно, у численних дослідженнях тривалого перебування людей у тісному контакті один з одним і у відносній ізоляції від інших людей це проявляється дуже чітко. Не дуже потрібно, звичайно, афішувати цей свій стан ("дивитися на тебе не хочеться!"), але сприймати його треба спокійно, доброзичливо, поблажливо, співчутливо й створювати чоловікові всякі умови для самоти. Побачив, що ока її не хочуть дивитися на тебе, - знайди сприятливий привід піти з будинку: у магазин (так ще який подалі), у бібліотеку, у двір - куди завгодно, аби тільки "не мозолити" ці милі, недавно такі дорогі тобі ока...

Пересичення

Ми утомлюємося від постійного контакту з тим самим людиною, зокрема із чоловіком. Наступає своєрідне пересичення їм, з'являється потреба в емоційному відпочинку від нього - явище зовсім природне й настільки ж необхідне, як і звичайний сон, відпочинок людини від діяльності, від сприйняття інформації.

Спочатку ми не проти того, щоб ця людина була поруч, нехай тільки він не сміється так голосно, не розмахує руками, не сопе над вухом, не розмовляє з нами, не заважає читати й т.д., а потім навіть один вид його викликає в нас крайнє роздратування, спалах негативних емоцій. Періодична емоційна утома від спілкування й породжена нею негативна установка на сприйняття близької людини виступають у ролі провокатора, що "нацьковує" людини на його друга, улюбленого. І багато хто з нас у своєму поводженні в родині, на жаль, підкоряються йому. Далеко не всякий, навіть розумна й чимала людина вміє поставити під сумнів не друга свого, а саме своє нове відношення до нього, негативна думка про нього.