Багато хто вважають, що процес схуднення стосується тільки їхнього фізичного тіла. Однак більшість учених сходяться в думці, що поняття тіла включає три аспекти: фізичний, емоційний і психічний. Всі три компоненти повинні діяти заодно, щоб домогтися бажаних результатів, інакше різнобій зведе нанівець ваші зусилля. Зневага хоча б однієї зі сторін вашого “я” буде марною боротьбою із самим собою.

Як приклад розповімо про Мєри. Їй здійснився 41 рік, вона домоглася помітних успіхів на роботі, але вважала невдалим своє недавнє заміжжя, друге по рахунку. У молодості вона була стрункою, чарівною жінкою, але її життя захмарилося рядом стресових ситуацій: невдалим заміжжям, розлученням, боротьбою за право виховувати дочка, що заперечується колишнім чоловіком у судовому порядку, прагненням надолужити упущене на роботі. У результаті вона стала швидко повніти. Якщо раніше її нормальна вага коливалася в межах 56-57 кілограмів, то тепер вона важила більше 76 кілограмів. “Мене увесь час гнітить туга”, “повторювала Мєри. І, дійсно, вона страждала не тільки від вантажу зайвих кілограмів, але від гніта, що давить, образи, несправедливості, перевтоми (треба було однієї виховувати дочка й не дати неприємностям погубити успішну кар'єру). У неї було постійне відчуття якоїсь внутрішньої порожнечі, що вона безуспішно намагалася заповнити їжею.

Заняття самогіпнозом Мєри сполучила із записами в щоденнику своїх переживань під час трансу. Запису вона вела три рази в тиждень. Часто вона складала (але рідко відсилала) листа тим із близьких їй людей, кому їй було що сказати. Так, із самого дитинства їй вселяли, що розлучення “це гріх. Вона написала листи батькові, матері, священикові й навіть самої собі, приводячи свої доводи, міркування й почуття у зв'язку з розлученням. Через тиждень-іншу вона перечитувала лист і вирішувала, чи коштує його відсилати.

Ці заняття допомогли їй якоюсь мірою відсторонитися від сумних думок і спогадів, немов це був фільм про її життя. Згодом вона позбулася від нав'язливих думок про пережитий. Зрозумілі й прийняті, ці спогади зайняли в її пам'яті звичайне місце, як частина минулого й не більше того.