В 1981 р. Хартли опублікував роботу, у якій проаналізовано, як хлопчики й дівчинки оцінюють поводження в школі представників власної й протилежної підлоги. Було виявлено, що хлопчики оцінюють поводження дівчинок тільки в позитивних тонах, а своєї власне - верб позитивних, і в негативних, у той час як дівчинки визначають своє власне поводження як гарне, а хлопчиків - як погане. Авторська інтерпретація отриманих даних зводиться до того, що роль школяра й школярки по-різному співвідноситься з полоролевими стереотипами. На думку Хартли, бути "гарною" школяркою й "справжньою" жінкою, загалом, не суперечить одне іншому. Але бути гарним (старанним) школярем і в той же час почувати себе "сьогоденням" чоловіком - це речі в певному змісті протилежні.

Якщо зіставити це з даними роздягнула 1.1 про переважно "жіночі" якостях (старанність, ретельність, проходження правилам, уміння підкорятися) і переважно чоловічих (агресивність, упевненість у собі), то виходить, що бути гарною ученицею й легше, і престижніше, ніж гарним учнем, адже "справжній чоловік" не повинен бути слухняним. Це, очевидно, і пояснює те, що дівчинки, як правило, учаться старанніше хлопчиків.

Активність

Головна особливість чоловіка - це висока активність. Жінки менш активні, і не тільки самі по собі. Установлено, що в деяких видах діяльності жінки дуже часто проявляють меншу активність у присутності чоловіків, чим останні в присутності осіб своєї ж підлоги. У цьому змісті показові результати спостережень Ф. Стродтбека й Р. Манна за процесом спілкування присяжних засідателів, що свідчать, що чоловіка значно перевершують жінок участю в попередньому прийняттю вердикту дискусії. Аналогічні факти отримані й інші дослідники. Наприклад, Е. Єрих виявлено, що при рішенні дискусійних завдань у змішані (по ознаці підлоги) групах чоловіки були ініціаторами 2/3 всіх комунікативних актів у групі. Крім того, було також показане, що в змішаних групах жінки рідше стають лідерами й проявляють меншу схильність, чим чоловіка, домагатися цієї ролі.

Наведені вище дані пояснюються прагненням чоловіків домінувати в групі, зокрема, у силу наявності певного культурного стандарту поводження: від виконавця чоловічої ролі очікують і відповідного поводження.

Оцінки

Подібного роду стандарти позначаються й на установках, у свою чергу дій, що впливають на оцінку успішності, осіб різної підлоги. Так, Р. Раис зі співробітниками, спочатку вимірявши установки курсантів військової академії щодо жінок, далі поєднували їх у групи із трьох чоловік (усе чоловіка) для участі в експерименті. Частина груп очолювалася чоловіками, а частина - жінками. У результаті була виявлена цікава закономірність. Коли успіху в рішенні завдання домагалася група, що очолювалася жінкою, члени групи приписували успіх, головним чином, везінню. Коли ж така успішна група очолювалася чоловіком, уважалося, що успіх обумовлений в основному його особистими якостями (здатностями, уміннями).

У відповідності зі сформованими стереотипами гарне виконання завдання, високий результат у чому-небудь, досягнутий чоловіком, найчастіше пояснюються його здатностями, а точно такий же результат, досягнутий жінкою, пояснюється її зусиллями, "випадковою удачею".

Мак-ки й Перрифс прийшли до висновку, що в цілому чоловікам приписується більше позитивних якостей, чим жінкам. І нарешті, ці автори виявили, що чоловіка демонструють набагато більшу погодженість відносно типово чоловічих якостей, чим жінки - у відношенні жіночих.

Жінки більше об'єктивні у відношенні до чоловіків, чим до жінок. Відомо також ревне відношення жінки до успіху іншої - навіть кращої подруги.