М. Харт, класифікуючи політиків, віддав переваги носіям західних цінностей. Наприклад, Петро Великий потрапив у список не стільки за практичні реформи, скільки за теоретичне прозріння. Він був першим лідером із країн тодішнього "третього миру", що зумів усвідомити пріоритет Заходу.

Отут Харт приводить цікаве міркування. Туреччина аж до XVIII століття було й сильніше, і культурніше Росії. Якби замість царя-реформатора у світі з'явився султан-реформатор, не Росія, а Туреччина, завоювавши Середню Азію, стала б великою євразійською державою. Петро не тільки перекроїв карту своєї країни, але й зробив революцію у свідомості, затвердив пріоритет Заходу в історичному процесі. По прокладеній їм дорозі пішли Японія, Китай, та ж Туреччина й всі інші відстаючі країни, включаючи й Росію.