Для нашої щоденної практики важливо наступне: навіть якщо ми визнаємо “закон” або “правило” про стислі губи, те все-таки допускаємо, що не всі стислі губи повинні відповідати цьому закону! От чому так важливо використовувати контрольні питання й тим самим періодично перевіряти ще раз, а що ж “значить” отримане в цьому випадку враження.

Тепер сформулюємо “закон”, що, як мені здається, варто сприймати як вимога:

Коли досвідченому інтерпретаторові необхідно “зрозуміти” сигнали тіла оточуючих людей, то він насамперед повинен проводити контроль істинності своїх вражень, а не вважати, що він усіх бачить наскрізь!

Тільки так людина може навчитися відрізняти, наприклад, сигнал зарозумілості від сигналу боязкості (хоча, бути може, будь-яка форма зарозумілості народжується від непевності). Спочатку за допомогою контролю істинності ви переконуєтеся в правильності вашого відчуття, у тім, що ви не приня-чи один сигнал за іншою. Потім переглядаєте й коректуєте окремі сигнали з урахуванням загальної ситуації. Тільки такий контроль може визначити, чи володіють сприймані сигнали тим значенням, що ми їм приписуємо. Так, наприклад, погойдування головою зі сторони убік для людини іншої культури може означати “ні”, у той час як цей сигнал на нашій географічній широті розуміється як “так” (чим більше нам доводиться спілкуватися з людьми з інших країн, тим важливіше стає для нас знання сигналів, які в різних народів мають принципові розходження у своєму змісті; ми ще повернемося до цього в главі 9).

Найчастіше непорозуміння між співрозмовниками виникають через те, що один іншого “не так зрозумів” (як говориться, я йому про Фому, а він мені - про Ярему). А буває, що репліку або мімічне вираження, що ставиться до третьої особи, слухач приймає на свій рахунок. Точно так само відповідна міміка або який-небудь рух слухача можуть бути неправомірно віднесені мовцям на рахунок тільки що вимовлених їм слів.

А це могло взагалі не ставитися до даної розмови, може бути, ваш співрозмовник у цей момент відволікся від ваших слів і задумався про щось своєму. Або ваші слова викликали в ньому яку-небудь свою особисту асоціацію, що не має ніякого відношення до теми розмови. Помнете, як слово “Priсе” (у прикладі з нашого введення) нагадало Техніку про обіцянку, що він забув виконати! От для того щоб уникати таких непорозумінь, і необхідний контроль істинності.

Нарешті, буває, що сигнали взагалі не містять ніякого повідомлення. Так, нервове посмикування очного століття може бути сприйнято недосвідченим інтерпретатором як відповідний сигнал на тільки що зроблене їм пропозиція й, залежно від контексту, обрадувати або розсердити.