Отже, ви навчилися управляти своїм фізичним тілом і образним мисленням. Тепер можна прийматися за свої страхи. Одним махом з ними не попоратися. Треба діяти поетапно. Ніж довше триває ваш тривожний стан, тим більше часу буде потрібно, щоб його перебороти.

Про цілющу силу самогіпнозу свідчить розповідь Бетті, тридцативосьмилетней жінки, що страждала від агорафобії протягом ряду років. Вона майже не виходила з будинку, і якщо виникала гостра потреба вийти, її супроводжували діти або чоловік. Бетті перетворилася в безпомічну дитину. Вона пройшла дворічний курс психотерапевтичного лікування в місцевій клініці для нервовохворих. Лікування включало корекцію поведінкової моделі. Бетті відчула себе небагато впевненіше, зрідка стала виходити з будинку, але повністю вирватися з лещат агорафобії їй не вдалося, особливо вона побоювалася приступу паніки в громадському місці.

За допомогою самогіпнозу Бетті навчилася якоюсь мірою тримати себе в руках, вселяючи собі необхідність розслабитися. Початку вона свої заняття в самому улюбленому місці “у спальні. Через кілька днів їй удалося ввійти в транс на кухні. Усього сутужніше було займатися у вітальні, тому що там іноді з'являлися чужі люди “друзі дітей, торговельні агенти та інші посильні. Після тижня щоденних занять у вітальні Бетті вже могла легко розслаблюватися й входити в транс. Нарешті, вона перебралася в задній дворик, спочатку було дуже важко. Поступово Бетті освоїлася з усіма приміщеннями будинку й завершила першу стадію роботи над собою “досягла певного ступеня впевненості й спокою. На це пішло біля місяця щоденних занять.

Потім вона поставила перед собою ціль “подумки відвідати сусідку. Бетті простежила буквально кожний свій рух від моменту, коли вона відкрила двері свого будинку й до порога сусідніх дверей. До цього вона тільки один раз насмілилася зайти до своєї сусідки. У трансі вона неодноразово повторювала цей візит і інші виходи в місто: от вона доходить до кінця кварталу, а те їде на машині до парку або по магазинах. Бетті навчилася набудовувати своя уява на успішне завершення своїх уявних прогулянок і завжди завершувала сеанс подякою своїй підсвідомості й довірою своєму внутрішньому “Я”.

Ті, кому не доводилося випробувати властивого агорафобії почуття безмірного страху, навряд чи зрозуміють, що випробувала Бетті, здійснивши свій перший самостійний вихід з будинку. Це була перемога, величезне досягнення, для якого знадобилося три місяці занять самогіпнозом. Вона села у свою машину, відправилася в торговий центр і з покупками повернулася додому. Не припиняючи занять, через рік Бетті вже вела відносно нормальний спосіб життя. Все це час вона щодня записувала свої відчуття, як позитивні, так і негативні. Вихлюпуючи емоції на папір, вона немов очищала від них розум і тіло. Таке усвідомлення записів було підкріплено відповідним вселянням під час сеансів самогіпнозу.