Серед численних досвідів по використанню образного мислення для лікування хвороб, найбільш відомі клінічні роботи онколога Карла Симонтона і його дружини, психолога Стефани Мєтьюз-Симонтон (1982). Вони першими використовували образне мислення як додатковий метод лікування ракових хворих.

Спочатку пацієнт опановував технікою поступового розслаблення, йому пропонувалося подумки представити кожну групу м'язів і звільнити неї від напруги (див. главу 4). Потім у стані граничного розслаблення пацієнт повинен був представити свої білі кров'яні тільця й імунну систему у вигляді безстрашних воїнів, а ракові клітки “у вигляді боягузливих або безпомічних тварин, яких воїнам нічого не варто перемогти.

Є вагомі підстави думати, що в підвищенні опірності організму й мобілізації його сил на боротьбу з вірусами, бактеріями й пухлинами вирішальну роль грає підсвідоме відношення до викликаній ними хвороби. За допомогою образного мислення людина може підсвідомо настроїти себе на видужання.

Колеги Симонтонов психологи Джин Ахтерберг і Франк Лолис продовжили роботу своїх попередників в області сполучення образного мислення зі звичайною терапією ракових хворих. В одного з пацієнтів був рак підшлункової залози. Можна було умовно говорити лише про п'ять відсотків можливості видужання. Мобілізувавши свою уяву, пацієнт представив ракові клітки у вигляді броненосців (нічних норних ссавців, покритих роговими пластинами), а білі кров'яні тільця стали відважними лицарями в білій збруї. Вони мчалися по кровоносних посудинах, вражаючи своїми списами броненосців. Кожний лицар повинен був знищити певну кількість ворогів.

На якімсь етапі лікування пацієнт раптом помітив, що значне число білих лицарів кудись зникли. Аналіз крові показав зменшення кількості білих кров'яних тілець. Довідавшись про це, пацієнт рішуче узявся поповнювати своє військо й незабаром формула крові прийшла в норму.

Через деякий час хворої повідомив, що його білі лицарі із працею виконують свою денну норму: ворогів не вистачає й доводиться заглядати під кожний кущ, щоб вспугнуть їх. Ультразвукове обстеження показало, що від пухлини не залишилося й сліду.

Щоб прийняти звістку про таку складну хворобу, як рак, пацієнт потребує психологічної допомоги. Гіпноз і самогіпноз можуть надати значну додаткову допомогу в лікуванні й психологічній адаптації, але ніколи не повинні використовуватися як єдиний засіб лікування рака й супутні захворювання.

Будь-яке порушення рівноваги в організмі робить нас більше сприйнятливими до хвороб. Доктор Вальтер Кєннон (1929) назвав цю рівновагу гомеостазом. Викликаний всілякими причинами гомеостатический дисбаланс може розладнати роботу тілесної лабораторії й порушити хімічний обмін речовин в організмі.

Однієї із причин подібного розладу є стрес. Досвіди, проведені доктором Гансом Селье (1978), що веде дослідником в області стресу, показали, що під впливом сильного стресу залози внутрішньої секреції пацюків викидають у кров велика кількість потужного гормону “кортикостерона. Цей гормон з'являється звичайно при запальних процесах в організмі. Але його тривала присутність у крові, так ще в більших кількостях, може послабити імунну систему.

Стрес також викликає скорочення числа Т-Лімфоцитів (білих кров'яних тілець), які роблять антитіла й запускають противоопухолевую захисну систему. Ослаблення цих імунних факторів веде до росту кількості бактерій і вірусів в організмі й появі хвороб.

Учені усе більше переконуються в тім, що за допомогою складних нейрохимических процесів розум впливає на імунну систему. У своїй книзі “Психобиология лікування в системі розум”тіло” (1986) Єрнест Россі розглядає ряд теорій, що ставляться до даного явища. Ця захоплююча область досліджень називається психонейроиммунология

На думку багатьох клініцистів, чим ясніше ви бачите думкою ваш організм і його уражені ділянки, тим успешнее ваша підсвідомість координує внутрішні захисні сили. Підсвідомість змахує своєю диригентською паличкою, і вхідні у вашу імунну систему оркестранти починають грати злагоджено й з натхненням.