Вивчаючи конфлікти в родинах, психологи з'ясовували, хто готовив майбутнього подружжя до сімейного життя, до ролі чоловіка й дружини, батька й матері, наскільки вони підготовлені до взаємодії з родичами дружини й чоловіка. У більшості випадків (85%) чоловіків до сімейного життя не готовив ніхто, а 15% "небагато готовили будинку", жінок ніхто не готовив в 59% випадків, 34% жінок "небагато готовили батьки" і 7% - школа. Багато майбутніх чоловіків училися сімейного життя, спостерігаючи життя своїх батьків. Але це життя не завжди бездоганне.

Самопідготовкою молоді люди ні порізно, ні разом і зовсім не займалися.

Одружуючись, багато хто мало замислюються над тим, які проблеми й труднощі їх очікують, як будуть будуватися їхні сімейні відносини. Задавалися питання молодим людям, що подали заяву в загс: "Хто у вашій родині буде главою? ", " Як ви думаєте розподілити домашні справи? " Виявилося, що над цим вони не замислювалися. Не замислювалися вони й над тим, що кожний з них повинен зробити, щоб сімейне життя було щасливої, щоб була щаслива кохана людина. Мається на увазі узгодження "уставів" майбутньої родини, адже кожному з подружжя він бачиться по-своєму.

"Устав" родини

При цьому вони майже завжди виходять із ілюзорного припущення, що якщо вони люблять один одного й прагнуть бути разом, те й подання про спільне життя в них подібні.

Найкращий спосіб перебороти цей бар'єр - постаратися зрозуміти прагнення й очікування партнера, терпляче шукати розумні компроміси й на основі двох різних "уставів" скласти третій - "устав" своєї власної родини. Для кожної пари цей "устав" свій, він може далеко відійти від правил поведінки в родинах батьків, друзів і знайомих, "з боку" він може здаватися дивним - але це буде власна система відносин, власний мир, що відповідає потребам цієї пари.

Якщо таку модель через непоступливість одного з подружжя знайти не вдається, інший змушений капітулювати й прийняти "устав" більше впертого чоловіка. Однак і для "упертюха" і для "проигравшего" ця перемога тільки гадана. Закони психології настільки ж строгі й непохитні, як і закони фізичного миру: в " проигравшем" накопичуються образа й роздратування, час від часу вони обов'язково прориваються, вихлюпуються зненацька й бурхливо. У такій ситуації жоден з подружжя не може відчувати себе в психологічній безпеці, не може насолоджуватися емоційною близькістю свого обранця.