Почнемо розбиратися з нашим першим «парадоксом». Твердження про те, що ми - чоловіки й жінки - друг від друга відрізняємося, напевно, ні в кого сумнівів не викликає. Але чи розуміємо ми це по-справжньому? Чи не є це наше «розуміння» лише формальної, порожній, по суті, констатацією факту? На жаль, весь мій практичний досвід лікаря-психотерапевта свідчить про те, що по більшій частині ми тільки думаємо, що розуміємо цю тезу. Розуміти щось і прийняти, відчути, пропустити через себе це «щось» - речі, погодитеся, різні. Я можу розуміти, що всі люди «усередині» гарні, але це не заважає мені випробовувати негативні почуття до тих, хто не розділяє моїх переконань, хто діє всупереч моїм бажанням, хто ставить мене в незручне положення. Розуміти й почувати нутром - це різні речі.

Так що при всьому нашім «розумінні» розходжень між чоловіками й жінками ніщо не заважає нам поводитися так, немов цих розходжень не існує. Усе чоловіка, і я це підкреслюю, - усе чоловіка підсвідомо чекають від жінок, що вони - жінки - будуть поводитися так, як поводяться чоловіка, що вони будуть почувати те, що почувають чоловіка, що вони все будуть поні мати так само, як це розуміють чоловіка. Зрозуміло, подібні очікування марні, оскільки ми - чоловіки й жінки - різні. Ніколи жінка не буде поводитися так, як поводиться чоловік (вона може тільки зображувати із себе «чоловіка»), оскільки вона ніколи не буде думати так само, як думає чоловік, ніколи її почуття не будуть ідентичними або хоча б родинними почуттям мужичин. У результаті очікування чоловіків терплять фіаско, разочаровиваются й пускаються в найрізноманітніші обвинувачення: «жінки думають тільки про себе»;.«всі баби - дурки»; «що з жінки візьмеш?» Але адже весь цей жалюгідний белькіт - від безсилля, я б навіть сказав, безсилля нерозуміння.

З жінками, до слова, та ж сама ситуація. Усе жінки, і я знову це підкреслюю, самі того не усвідомлюючи, чекають від чоловіків, що вони - чоловіка - будуть сприймати мир так, як сприймають його жінки, що вони будуть розуміти, що думають жінки, що їхнє поводження буде таким, якої його хочуть бачити жінки. У дійсності чоловіка, навіть якби вони й хотіли, не здатні відчувати, почувати, думати відповідно до цих очікувань і вимогами представниць «слабкої підлоги». Вони будуть робити це по-мужски, оскільки вони чоловіка. А що залишається в такій ситуації жінкам? Їм залишається разочаровиваться, злитися й клясти долю: «всі мужики - козла»; «їм одне потрібно»; «вони егоїсти»; «вони тільки про себе й думають».

Звичайно, кожний з нас і по будь-якому питанню знаходить безліч аргументів на користь своєї правоти (хто ж не вміє шукати аргументів на користь того, що він правий?). Але при цьому і я впевнений у тім, що я правий, і Мій опонент упевнений у тім, що він правий, і в обох у нас є на те «незаперечні докази». Насправді, ми просто не розуміємо позиції, положення, стану, світовідчування свого опонента» у противному випадку нам і в голову не прийшло б З ним сперечатися. Відчуй ми його правоту, що він саме відчуває, то стали б домовлятися, шукати взаємовигідні компроміси, точки дотику. Отже, в основі будь-якого конфлікту, будь-якого протистояння, будь-яких проблем між людьми коштує їхнє взаємне нерозуміння. І особливо це стосується «полового питання», оскільки наше розуміння взаємних розходжень - це чистої води химера.