Друге завдання вимагало відшукати для кожної проблеми одного з п'яти можливих "винуватців": "чоловік", "дружина", "діти", "інші", "обставини". Як це ні сумно, відповіді показали різка перевага тенденції до обвинувачення партнера, а отже, до самовиправдання.

Ми бачимо, що пальму першості в цьому своєрідному конкурсі егоцентризму тримають представники сильної підлоги. Що це? Чи спостерігаємо ми свого роду переворот в області віковічної моралі, відповідно до якої, як відомо, сильний зобов'язаний приймати провину на себе? Або чоловіка тепер пішли не ті? Швидше за все, причина все-таки в іншому. Значна частина кореспондентів - з конфліктних родин, що переживають стадію відкритої кризи, чимало й предразводних подружніх пар, що прямо вказали на це в листі. Із цього погляду, логікові обвинувачення, застосовувану чоловіками, інакше не поясниш, як прояв психологічної слабості: розвідна ситуація, дійсно, ставить чоловіка в більше уразливу позицію, перебуваючи в якій джентльмени вважають для себе дозволеним звалювати провину на своїх (колишніх?) супутниць життя.

Підкреслимо, що, знов-таки, це міркування не ставиться до всіх чоловіків: чимало пара, у яких спостерігалися діаметрально протилежні тенденції - дружини обвинувачували партнерів, а чоловіка брали відповідальність на себе.

А як розподіляється відповідальність по окремих тематичних блоках? Майже по всіх темах і чоловіка, і жінки розподіляють відповідальність егоцентрично: частіше виправдують себе, а обвинувачують іншого чоловіка. Єдине виключення: жінки частіше беруть на себе відповідальність за дітей. Але й отут з'являється інший головний винуватець труднощів - "обставини": вони виявляються винуваті, з погляду жінок, а 30% випадків неблагополуччя з дітьми (дружини винуваті в 24% випадків, чоловіки - в 13%). Ще частіше перекладають відповідальність за дітей на "обставини" батьки - в 35% випадків.

Невже обставини грають таку фатальну роль? Невже дорослі, зрілі люди не можуть зробити на своїх власних дітей, на їхню долю більше впливу, чим якісь безособові обставини? У це важко повірити! Швидше за все, ми спостерігаємо в якімсь ступені приклад втечі від відповідальності під захист рятівної версії про "фатальний збіг обставин".

Максимальні претензії до дружин пред'являють чоловіка по темі "відносини". З їхнього погляду, дружини винуваті в поганих відносинах у чотири рази частіше, ніж чоловіки, - а всього в 69% випадків. І тільки в одному питанні дружини якоюсь мірою згодні прийняти на себе більшу частину відповідальності - по питанню про "нездатність стримувати роздратування" (в 55% випадків). Це не випадково: "дратівливість" - це зовнішній, наочно представлений ознака відносини, і тут досить важко заперечувати факти, як правило, що однозначно свідчать про те, хто, так сказати, першим "спускає собак".

Але може бути, жінки й не винуваті? Може, їх "виводять із себе"? Втомленими, перевтомленими турботами про будинок, про дітей, та й більше емоційні по самій своїй природі, вони просто не можуть стриматися? Так, жінки так і вважають: вони в п'ять разів частіше, ніж собі, приписують чоловікам провину за "недолік любові", у десять разів частіше - за "нудьгу" і "занудство", у п'ять разів - за "егоїзм в інтимно-сексуальному спілкуванні", майже завжди - за "байдужість і отстраненность".

Зовсім симетричний характер носять взаємні претензії із приводу "недоліку поваги", але чоловіка вбачають у цьому питанні більше драматизму: називають цю проблему набагато частіше й у сім разів частіше обвинувачують у її виникненні своїх дружин.

По тематичному блоці "справи" сама драматична розбіжність у приписуванні провини - за "непогодженість в обігу з дітьми". Отут гостре зіткнення батьківських амбіцій! Кожний чоловік уважає категорично необхідним, що іншої повинен прийняти саме той стиль спілкування з ребенком, якому треба він сам. В 90% випадків матері обвинувачують в "непогодженості" батьків, і в тих же 90% випадків батьки обвинувачують матерів! Велике протистояння!

Що ж робити? Опускати руки? Намагатися підкорити партнера? А може бути, істина саме полягає в тому, щоб визнати за іншим право на трохи інший стиль спілкування з ребенком? Мати забезпечує йому необхідне тепло й підтримку (емоційний комфорт), а батько допомагає придбати досвід подолання себе, боротьби зі своїми "не хочу", стаючи для сина або дочки уособленням наполегливості. А може бути, це дуже погано - раптом ребенок виросте отаким лицеміром: тих, хто його любити, буде експлуатувати своїми "хочу", а тих, хто зіштовхує його з реальними вимогами, буде побоюватися й потай ненавидіти? Видимо, у всім потрібна міра. Саме складне - знайти цю міру у своїй родині, і ніхто не може виконати це за самих батьків.

Сумно, але факт: чоловіка дотепер занадто неохоче погоджуються з вимогами жінок більш рівномірно розподіляти домашні турботи - вони воліють як би не бачити цієї проблеми взагалі. А жінки бачать і називають винуватцями цієї нерівноправності в побуті чоловіків, деякі, втім, обвинувачують навіть самих себе, видимо, у тому розумінні, що їм не вистачає наполегливості, мудрості й доброзичливій твердості для того, щоб домогтися необхідних змін.

Зате жінки, зі своєї сторони, воліють не бачити проблеми "нерівноправності в рішенні спірних питань": чоловіка обвинувачують жінок в узурпації сімейної влади, а жінки просто не називають цієї проблеми як значимої. Дуже жаль! Без обопільного усвідомлення взаємозв'язку цих проблем не вийти з порочного кола, породжуваного постійними взаємними обвинуваченнями.

Намагаються чоловіки "відмахнутися" і від проблеми зловживання спиртним. Видимо, постановка самого цього питання їм просто невигідна: занадто очевидно, хто в більшості випадків винуватий тут, вносячи дисгармонію й у сімейний спокій, і в сімейний бюджет.

Жінки, мабуть, більше самокритичні, зокрема, відносно "надмірної заглибленості в побутові проблеми". Видимо, до такої самокритичності жінок підштовхує відповідальність за дітей, виразне розуміння, що за надмірну захопленість батьків благоустроєм будинку розплачуються діти, обділені батьківською увагою. Таке прагнення до адекватного розуміння своєї відповідальності за що відбувається варто було б поширювати й на всі інші питання сімейного життя.