Зваблення. Семінари з пікапу про стосунки та зваблення.

Гіпноз і самогіпноз та їхнє корисне застосування

Своїм походженням слово Гіпноз зобов'язане давньогрецькому богові Гіпносу - бог сну, син Ночі, брат Танатоса - бога смерті. Чому в назву гіпнозу лягло ім'я бога Гипноса стверджувати складно, але за легендою, Гіпнос відчував співчуття стосовно смертних людей, які попали в пекло, і щоб полегшити страждання, він присипляв грішників. Напевно, саме це й підштовхнуло англійського хірурга Джеймса Бреда назвати дане явище гіпнозом.

Гіпноз - це особливий стан, відмінний від сну й денної активності, що несе в собі універсальний цілющий вплив.

Історично із всіх методів психічного лікування першою, швидше за все, виникла саме гіпнотерапія (наука, що вивчає гіпноз). Волхви, маги, цілителі - повсюдно використовували заговори й заклинання, а що це, як не слова; ритуали, які проходили під час лікування, були використані для введення людини в гіпнотичний стан (говорячи простою мовою в сон). Що це - як не гіпноз

Гіпноз використовували жерці Асклепія в Древній Греції, у єгиптян гіпнотичні зцілення відбувалися в храмі Серапіса. Древнім жерцям уже були відомі прийоми, які швидко занурюють пацієнта в гіпнотичний стан, і вони вміло застосовували їх. Для цього використовувалися монотонні звуки, спеціальна музика, фіксація погляду на блискучому предметі. Велике значення надавалося пасам, погладжуванням і складанню рук. Згадки про це можна знайти в Марціала, Агріппи, Плутарха, Апулея, а також у Талмуді, Біблії, Лейденському папірусі.

Гіпноз на території древньої Русі широко використовувався волхвами й у деяких джерелах згадується про перші дії використання гіпнозу, що датуються приблизно 8 тисячами років до Різдва Христового. Одні з перших згадувань про гіпноз виявлені на території слов'янських племен. Дотепер одним з найсильніших напрямків гіпнозу є Російський нетрадиційний гіпноз.

Але донауковий період історії гіпнозу, як би його не називали древні, нараховує тисячоліття. У ті часи використання гіпнозу в лікувальних цілях відступало на задній план, а застосовувався він, в основному, в особистих і кастових цілях служителями культів, жерцями, пророками, магами, чарівниками й т.п. Їх не цікавило матеріалістичне тлумачення гіпнозу, їм були вигідні уявлення про гіпноз як про незбагненне, надприродне явище, доступне лише обраним.

Науковий розвиток гіпнології (науки, що вивчає гіпноз) почався із середини XIX століття, у першу чергу, завдяки зусиллям англійського хірурга Джеймса Бреда, що першим ввів у користування слово «гіпноз». Воно вкорінилось, і йому призначено було назавжди затвердитись в науці й житті, витиснувши раніше популярну назву «магнетизм» або пізніше - «месмеризм», якою користувався геніальний попередник і натхненник Бреда австрійський лікар Франц Антон Месмер.