Здатність домагатися знеболювання за допомогою самогіпнозу залежить від наступних моментів: 1) уміння входити в транс; 2) мотивація; 3) не побоюватися усунення болю; 4) усвідомлення того, що ви тримаєте біль під контролем.

Розберемо кожний із цих факторів:

1. Уміння входити в транс приходить із практикою. Експериментуйте з різними підходами, вселяннями, образами. Необхідні рекомендації ви знайдете в главі 11. Нехай вашою початковою метою буде розслаблення, оскільки напружені м'язи стискають нервові волокна, викликаючи хворобливі відчуття. Розслабившись, ви можете зайнятися властиво болем.

2. Мотивацією до знеболювання є бажання позбутися від необхідності терпіти неї все життя. Як це ні парадоксально звучить, але іноді в людини є підстави “чіплятися” за свій біль, наприклад, щоб увильнуть від важкої роботи, викликати жаль, одержати компенсацію по лікарняному аркуші або ухилитися від небажаної відповідальності. У таких випадках пацієнт діє підсвідомо й навряд чи в нього виникне мотивація до поліпшення свого стану. Тут вам допоможуть рекомендації, викладені в главі 16.

Якщо самогіпноз не приносить бажаних результатів, запитаєте себе чесно, чи не занадто ви “прив'язалися” до свого болю.

3. Іноді в з може страшити повна відсутність болю, оскільки вона попереджає про неполадки у вашім організмі, а виключивши її з вашого життя, ви боїтеся залишитися без інформації про себе.

Зрозумійте, що, на відміну від медикаментів, самогіпноз впливає на необов'язковий біль, не зачіпаючи вашої “охоронної сигнализація”. Керуйтеся рекомендаціями, даними в главі 13.

4. Ви можете контролювати біль. Біль не є чимсь зовнішнім, вона формується в нашім розумі, забезпечує наше виживання й піддається контролю.