Удалий шлюб - це будова, яку потрібно завжди реконструювати.

А. Моруа

Емоційні відносини подружжя, як правило, проходять послідовно п'ять стадій. Вони випробовуються й чоловіком і дружиною, але для визначеності опишемо їх у жіночому сприйнятті, оскільки в жінок емоції проявляються більш рельєфно.

1) Перша стадія - період глибокої жагучої закоханості людини, коли він повністю перебуває під впливом позитивної установки ("герой"): чоловік безроздільно займає всю увагу, офарблюючи собою в райдужні тони сприйняття дійсності, не залишаючи ні на хвилину свідомості люблячої людини.

2) На другій стадії наступає деяке охолодження: образ улюбленого усе рідше спливає в його відсутність, однак одне тільки його поява викликає сильний приплив позитивних емоцій, любові, ніжності до нього.

3) На третій стадії відбувається подальше остигання емоційного відношення. Тепер уже в його відсутність вона випробовує своєрідний психологічний дискомфорт, почуває себе погано, усілякі "чорні" думки лізуть у голову. Це той випадок:

Коли пізно приходиш додому, не думай, що сказати дружині: вона сама тобі все скаже.

При одному тільки його появі ніжність, любов не спалахує. Тепер для цього необхідний стимул: треба, щоб він робив щось приємне, що доводить його любов, від нього потрібні тепер пещення, ніжні слова, подарунки, які-небудь послуги й т.д. Це стадія звикання. Отут-те й піти б від її - виїхати у відрядження, поринути в роботу на цілодобово, покотити за тридев'ять земель. Доречно тут згадати відоме вираження В. Ларошфуко:

"Розлука вбиває слабкі почуття й розпалює сильну пристрасть, подібно тому, як вітер гасить свічі й розпалює багаття".

4) Якщо ж на цій стадії не знизити інтенсивність спілкування, починається четвертий період, коли присутність дружина викликає неусвідомлене роздратування, коли ті або інші його особливості - у зовнішності, поводженні, звичках - сприймаються вже як недоліки, і створюються передумови для незлагод. Людина починає попадати під вплив негативної установки ("злочинець"). Кожне слово, жест або вчинок чоловіка сприймається тепер з недоброзичливих, ворожих позицій, безневинна помилка його розглядається як навмисне злодіяння: вона шукає й знаходить злий намір у всьому його поводженні, нинішньому й минулому. Їй хочеться піти від нього, осоружного. При ньому неї залишають усякі сили, нічого не хочеться робити. Але як тільки він - "з око геть", рівновага відновлюється.

5) На п'ятої стадії людин повністю перебуває під впливом негативної установки. Тепер чоловік знову цілий день не виходить із голови, але це вже не той ангел, яким він був кілька місяців назад, тепер він нарешті відкрив своє "справжнє" особу "мерзенного й розважливого лиходія".

Дружина роздратовано:

- З'явитися додому о четвертій годині ранку! У мене просто немає слів!

Чоловік - полегшено:

- И слава Богові...

Тепер забуті всі його приємні слова й учинки, зате виразно виступає й виростає до гігантських розмірів, вибудовується в єдину - і нескінченну - ланцюжок все негативне в ньому, спільне життя "втрачає всякий зміст". Цей етап найнебезпечніший і супроводжується звичайно відповідними відносинами, коли вже хочеться бігти не від нього, а до нього, щоб поборотися з ним так побольнее вколоти його, щоб "всю правду в очі йому" - і про нього, і про його рідні й друзів. Спілкування потім тимчасово припиняється, чоловіки відпочивають друг від друга, і поступово тьмяніють образи, дрібними починають здаватися їхні рови, що розділяли, вертається перший етап їхніх взаємин - у всякому разі, вищий для даної пари.

Звичайно, важко провести чітку границю між двома сусідніми стадіями в того самого людини, а тим більше не можна ототожнювати положення, стан, самопочуття, поводження на оной і тієї ж стадії в різних людей. У перший рік у періоди спаду емоційного притягання можуть ще не виникати сварки, справа може обмежитися лише глибокими подихами одного й тихих сліз іншої. Надалі починається вже неусвідомлений пошук приводів для сварки, що може виникати навіть через те, що туфлі в прихожей " кинув абияк, вічно за собою не забираєш" і т.п.

"Як діти"

Дуже нерідко в спілкуванні із близькими людьми ми поводимося так само, як хворий ребенок: не розуміючи, що наше роздратування викликане не стільки зовнішніми причинами, скільки нашим внутрішнім станом, гніваємося на безневинних людей, кривдимо їх і викликаємо в них здивування й подання про нас як про людей химерних, примхливих, нестерпних...