Біль розшифровується в мозку, але її джерело може перебувати де завгодно, у тому числі й у голові. Іноді вона виникає без усякої з'ясовної причини. Такий біль називається психогенної, тобто виникаючої в розумі. Розум прибігає до болю, щоб виразити якусь психологічну проблему або дисгармонію.

Філософ Декарт наполягав на подвійності або роздільності тіла й розуму. Традиційна медицина, застосовуючи медикаментозне лікування, тільки підкріплює цю теорію, впливаючи здебільшого на симптоми, а не на причини хвороби.

Однак практика усе більше свідчить про настільки тісний зв'язок розуму й тіла, що подальший їхній поділ безглуздо. Навіть той біль, що виникає в мозку, в остаточному підсумку шкодить тілу. До таких відчуттів ставляться “фантомні болі в кінцівках”. Їх випробовують люди з ампутованими кінцівками. Була висунута теорія, що біль викликається ушкодженим нервом у культі, але це не підтвердилося практикою. В іншій теорії затверджувалося, що людина намагається зберегти в розумі “тілесну цілісність” навіть після ампутації, що образ повноцінного тіла формується з дитинства й закріплюється з роками. Однак фантомні болі незнайомі людям з уродженими дефектами кінцівок або потерявшими їх у раннім дитинстві. Не випробовують подібних болів і люди з дуже низькою самооцінкою, що належать до маргінальних соціальних груп.

Все це дає підставу укласти, що наявність або відсутність болю пояснюється як фізичними, так і психологічними причинами. Те, що людина може випробовувати біль без усяких з'ясовних причин, говорить про те, що мозок не тільки розшифровує болючі сигнали, але й сам посилає їх. І біль ця може бути такий же “справжньої” і сильної, як і та, що викликається ушкодженнями організму.