Їхня тьма-тьмуща, деякі з них можна купити тільки по рецепті (наприклад, дарвон або викодин). Майже до усім виробляється звикання, не говорячи вуж про купу побічних ефектів.

Дарвон з'явився в 1957 році й був розрекламований як ефективний засіб, що не викликає залежності. Багато дослідників, однак, оцінили його як наркотик, а в 1976 році таким воно було оголошено медичним Департаментом. Засіб порахували причиною ряду смертельних исходов, і в цей час дарвон заборонений. Сильну залежність виробляють в організмі й такі наркотичні болеутолители, як кодеїн, демерол і перкодан. А викликувані ними побічні ефекти виявляються не менш, а те й більше небезпечними, чим сам біль, з огляду на, що через звикання доводиться збільшувати дозування.

Що й говорити, від хронічного болю мало радості, але й мало надії на ліки. Тісний взаємозв'язок розуму й тіла породили біль, у цьому ж тандемі вони й допоможуть розправитися з нею самим надійним образом.

А от ще одна причина, по якій вам, можливо, не захочеться притупити всі свої відчуття за допомогою хімії. “Коли хвороба супроводжується болями, “писав Милтон Єриксон (1982), “прибігають до заспокійливої, анальгетическим і наркотичних засобів, які позбавляють хворого його права відчувати себе живою людиною, що насолоджується доступними йому радостями; вони також позбавляють навколишні можливості повноцінно спілкуватися з людиною, що жваво сприймає життя. Тому ліки варто застосовувати тільки в життєво необхідних кількостях, не вторгаючись і не порушуючи психологічну життєдіяльність.”