В 1996 р. фахівці Петербурзької філії Інституту соціології РАН під керівництвом А.А. Клецина й за підтримкою Петербурзького центра тендерних проблем попросили тисячу сто петербуржців відповісти на питання анкети, що стосуються цієї лоскітливої тематики.

Відповіді отримані, оброблені, і ми тепер можемо судити, як до цієї проблеми ставляться чоловіки й жінки, молодь, старше покоління, що по цьому ґедзі думають люди освічені й малоосвічені.

Виявилося, що 38% жінок і чоловіків часто зіштовхувалися із цією проблемою. 25,8% зіштовхувалися з нею рідко, 34,6% відповіли, що про неї не знають.

Як і слід було сподіватися, найчастіше чоловіка-начальники переслідують своїми "милостями" жінок-підлеглих (про такі випадки наслишани 69,8% опитаних), 51,6% опитаних знають і про домагання жінок до чоловіків-товаришам по службі. З'ясувалося, що секс-агресорами є й чоловіка-керівники й жінки-підлеглі. (Якщо пригадати історії з життя, представити, скажемо, як в одних випадках начальник користується своїми перевагами, в інші - його молода секретарка.)

Більше 62% опитаних петербуржців за останні два роки відчували себе об'єктами неспровокованої сексуальної активності (НСА), вираженої в різних формах. Ніж моложе й образованнее люди, тим вони це відзначають частіше. Можливо, у них вище поріг чутливості й будь-який погляд у їхню сторону їм здається нескромним?

До речі, про скромність. Майже 82% опитаних уважають, що вільне, розкуте поводження жінки провокує потенційного агресора. 83,5% переконані, що самі жінки наштовхують чоловіків на грішні думки й агресивні дії, надягаючи на роботу вбрання, що скоріше відкривають, що підкреслюють їхні принадності, чим що приховують. І майже 80 % з тих, хто зараховує себе до об'єктів неспровокованої сексуальної активності, упевнені, що штовхають на це своїм поводженням самі ж жінки.

Як ми знаємо, сексуальні домагання відчули на собі 62% опитаних. З них 39% сприйняли ситуацію негативно. Жінок, яким це "не сподобалося", у два рази більше, ніж чоловіків.

Про що ж говорять ц і інші дані, які опускаємо, щоб не стомлювати читача цифрами?

- По-перше, ми довідалися, яке кількість громадян відчувають себе жертвами сексуальних домагань, і побачили, що жінок серед них удвічі більше, ніж чоловіків, - говорить Олександр Клецин. - Другий важливий момент: сприйняття сексуальних домагань практично не залежить від того, до якої соціальної групи належить людина, одружений він або холост, яке в нього утворення, навіть вік позначається мало. Виходить, справа в культурних традиціях і психологічних стереотипах.

Важливим можна вважати й той факт, що чоловіка (переважно - агресори) і жінки (переважно - жертви) приблизно однаково інформовані про поширення сексуальних домагань. Це говорить про те, що жінки не усвідомлюють проблему, уникають неї обговорювати й оцінювати. Побічно це підтверджує й розповсюджене подання про те, що жертва, тобто жінка, "сама винувата". Смутно, що подібні подання пустили глибокі коріння у свідомості самих жінок.